четвер, 27 квітня 2017 р.

Правознавство 10 клас

Тема: Спадкоємці та спадкодавці

Завдання

1. Що таке спадкування?
 2)РОЗМІСТІТЬ РОДИЧІВ ВІДПОВІДНО ДО ЧЕРГИ СПАДКОЄМЦІВ
1)Діти,2)позашлюбні діти,3) рідні брати та сестри,4)брати,сестри,5)тітка,дядько,6)батьки,7)один із подружжя,8)особа,яка прожила сім’єю з померлим останні 5 років,9)дідусь,бабуся,10) утриманці спадкодавця,але не родичі
 3)  ВИДИ ЗАПОВІТУ
4) ТАЄМНИЙ ЗАПОВІТ
5) ЗАПОВІТ ЗА УМОВОЮ
6) ЗАПОВІТ ЗА ЗАКОНОМ
7) ФОРМА ЗАПОВІТУ
8) ЯКЩО НЕ МАЄ СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАПОВІТОМ І ЗА ЗАКОНОМ, ЩО ТОДІ БУДЕ З МАЙНОМ СПАДКОДАВЦЯ?
9) ХТО УКЛАДАЄ ЗАПОВІТ?
10) ПОЯСНІТЬ ЗМІСТ ЦЬОГО ВИСЛОВУ: «Ніколи не кажіть, що знаєте людину, якщо не ділили з нею спадок»

11) Розв’яжіть задачу- В автомобільній катастрофі загинули мама та дочка. Сестра загиблої мами звернулася в нотаріальну контору з вимогою видати свідоцтво на право спадщини сестри(будинок та рахунок в банку). Опікун неповнолітньої внучки також звернувся у нотаріальну контору з вимогою видати свідоцтво на право спадщини на ім’я внучки.
- хто є спадкоємцем по закону?
- кому слід видати свідоцтво про право на спадщину?

- чи отримає внучка спадок, якби у заповіті бабусі була б тільки сестра?
Правознавство  9 клас
Тема: Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання

                                       ЗАВДАННЯ

Установіть, за які з порушень особа притягатиметься до кримінальної відповідальності. Вислухайте дві-три думки щодо кожної ситуації, скориставшись методом «коло ідей».
1) Микола викинув сміття у не відведеному для цього місці - на узбіччі лісу.
2) Водій легкового автомобіля Василь не зупинився на вимогу інспектора ДАІ.
3) Бухгалтер Ірина шляхом незаконних фінансових операцій перерахувала кошти від прибутку фірми на  банківський рахунок дитячого будинку.
4) Батько Олега зберігав у себе вдома вогнепальну зброю без спеціального дозволу на це.
5) Іван їздив по місту на автомобілі з перевищенням швидкості.
6) Петро постійно пиячив і знущався над дружиною і дітьми. Щоб помститися,жінка додала отруту до котлет, запропонувала їх чоловікові на сніданок, однак він котлети не з’їв, бо поспішав на роботу.

Покарання передбачені Кримінальним кодексом України

Кримінальне покарання — захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду щодо особи, визнаною винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Суд може засудити людину, визнану винуватою у вчиненні злочину, до тих покарань,
що вказані у Кримінальному кодексі України, а саме:
·        штрафу - грошового стягнення в дохід держави (від тридцяти до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
·        позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційногокласу;
·        позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю(наприклад, в органах державної служби, місцевого самоврядування, приватних,комерційних, підприємницьких структурах чи організаціях тощо);
·        громадських робіт - виконання безоплатних суспільно корисних робіт (від 60 до 240 годин, не більше ніж 4 години на день);
·        виправних робіт, що відбуваються за основним місцем роботи  засудженого (від 6 місяців до 2 років із віцрахуванням у дохід держави 10-20 % суми заробітку);
·        конфіскації майна - примусового безоплатного вилучення у власність держави всього майна засудженого або його частини;
·         арешту засудженого у спецустанові (від 1 до 6 місяців);
·         обмеження волі - утримання людини у кримінально-виконавчих установах
·        без ізоляції від суспільства з обов’язковим залученням до праці (від 1 до 5 років);
·        позбавлення волі — ізоляції засудженого та утримання його певний строк у кримінально-виконавчій установі (від 1 до 15 років);
·        довічного позбавлення волі, що встановлюють за вчинення особливо тяжкихзлочинів і застосовують лиш е в разі, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк та ін.

Р о з д і л XV
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

1. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

2. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

3. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

{ Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI від 15.04.2008 }
Стаття 98. Види покарань

1. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

2. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Стаття 99. Штраф

1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

2. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 100. Громадські та виправні роботи

1. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.

3. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.
Стаття 101. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.
Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк

1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

2. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

3. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше одного року шести місяців;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

{ Стаття 102 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI від 15.04.2008 }
Стаття 103. Призначення покарання

1. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

2. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі.

3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

{ Стаття 104 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI від 15.04.2008 }
Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

1. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

2. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

3. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

4. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

3. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку:

1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

1. До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

4. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

5. У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.
Стаття 108. Погашення та зняття судимості

1. Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 88-91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

3. Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині першій статті 91 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в частині другій цієї статті

вівторок, 11 квітня 2017 р.

Олімпіадні завдання з правознавства

ЗАВДАННЯ XVII ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОЛІМПІАДИ
З ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА
9 КЛАС
Тестові завдання (25 балів)
1. Основною функцією держави є:
а) реалізація права; б) реалізація влади; в) ут­вердження і забезпечення прав і свобод людини.
2. У системі органів виконавчої влади розріз­няють:
а) вищі, б) верховні; в) центральні, г) локаль­ні; ґ) місцеві.
3. До формально визначених норм нале­жать:
а) морально-етичні; б) релігійні; в) правові.
4. За характером впливу на суспільні відно­сини розрізняють такі функції права:
а) статичну, б) деструктивну; в) динамічну.
5. Залежно від характеру правових відносин, що регулюються правовими нормами, розрізня­ють норми:
а) матеріального права; б) процедурного пра­ва; в) процесуального права; г) публічного права.
6. Матеріальний аспект змісту правовідно­син становить:
а) фактична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;
б) юридична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;
в) визначені законом суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх учасників.
7. Юридичний аспект змісту правовідносин становить:
а) фактична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;
б) юридична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;
в) визначені законом суб'єктивні права і юри­дичні обоє 'язки їх учасників.
8. Основними вимогами законності є:
а) обов'язковість законів для всіх учасників правовідносин;
б) диспозитивність норм кримінального за­кону;
в) рівність усіх перед законом;
г) верховенство закону.
9. Народним депутатом України може бути гро­мадянин України, який досяг на день виборів:
а) 18 років; б) 2І року; в) 25 років; г) 23 років; ґ) 35 років.
10. Для публічного права характерні такі оз­наки:
а) односторонні волевиявлення суб'єктів права;
б) вільне волевиявлення суб'єктів в ході ре­алізації своїх прав;
в) рівність суб'єктів правовідносин.
11. Для приватного права характерні такі ознаки:
а) односторонні волевиявлення суб'єктів права;
б) вільне волевиявлення суб'єктів в ході реалі­зації своїх прав;
в) рівність суб'єктів правовідносин;
г) переважання директивно-зобов'язальних норм.
12. За способом утворення розрізняють такі державні органи:
а) первинні;
б) похідні;
в) виборні;
г) призначувані; ґ) успадковувані.
13. Адміністративний арешт застосовується лише у виняткових випадках на строк:
а) до 45 діб;
б) до ЗО діб;
в) від 15 до 45 діб;
г) до 15 діб; ґ) до 20 діб.
14. Основні функції права:

а) охоронна;

четвер, 6 квітня 2017 р.

Правознавство 9 клас              
Тема уроку: Які відносини регулює адміністративне право.
1.Що таке адміністративне право?
2.Що таке адміністративний проступок і стягнення?
3.Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
Основні поняття: адміністративне право, адміністративна відповідальність, адміністративний проступок, адміністративні стягнення.
Витяги з кодексу України про адміністративні правопорушення:
Стаття 23
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою
виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 24
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі
адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом
адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування
транспортними засобами, права полювання);
6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.
Домашнє завдання: Прочитати тему 21.Виконати завдання на стор.137 (1,2-усно, 3-письмово)