Правознавство 10 клас

Тема: Спадкоємці та спадкодавці

Завдання

1. Що таке спадкування?

 2)РОЗМІСТІТЬ РОДИЧІВ ВІДПОВІДНО ДО ЧЕРГИ СПАДКОЄМЦІВ

1)Діти,2)позашлюбні діти,3) рідні брати та сестри,4)брати,сестри,5)тітка,дядько,6)батьки,7)один із подружжя,8)особа,яка прожила сім’єю з померлим останні 5 років,9)дідусь,бабуся,10) утриманці спадкодавця,але не родичі

 3)  ВИДИ ЗАПОВІТУ

4) ТАЄМНИЙ ЗАПОВІТ

5) ЗАПОВІТ ЗА УМОВОЮ

6) ЗАПОВІТ ЗА ЗАКОНОМ

7) ФОРМА ЗАПОВІТУ

8) ЯКЩО НЕ МАЄ СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАПОВІТОМ І ЗА ЗАКОНОМ, ЩО ТОДІ БУДЕ З МАЙНОМ СПАДКОДАВЦЯ?

9) ХТО УКЛАДАЄ ЗАПОВІТ?

10) ПОЯСНІТЬ ЗМІСТ ЦЬОГО ВИСЛОВУ: «Ніколи не кажіть, що знаєте людину, якщо не ділили з нею спадок»

11) Розв’яжіть задачу- В автомобільній катастрофі загинули мама та дочка. Сестра загиблої мами звернулася в нотаріальну контору з вимогою видати свідоцтво на право спадщини сестри(будинок та рахунок в банку). Опікун неповнолітньої внучки також звернувся у нотаріальну контору з вимогою видати свідоцтво на право спадщини на ім’я внучки.

- хто є спадкоємцем по закону?

- кому слід видати свідоцтво про право на спадщину?

- чи отримає внучка спадок, якби у заповіті бабусі була б тільки сестра?

Правознавство  9 клас

Тема: Що таке кримінальна відповідальність і кримінальне покарання

                                       ЗАВДАННЯ

Установіть, за які з порушень особа притягатиметься до кримінальної відповідальності. Вислухайте дві-три думки щодо кожної ситуації, скориставшись методом «коло ідей».

1) Микола викинув сміття у не відведеному для цього місці - на узбіччі лісу.

2) Водій легкового автомобіля Василь не зупинився на вимогу інспектора ДАІ.

3) Бухгалтер Ірина шляхом незаконних фінансових операцій перерахувала кошти від прибутку фірми на  банківський рахунок дитячого будинку.

4) Батько Олега зберігав у себе вдома вогнепальну зброю без спеціального дозволу на це.

5) Іван їздив по місту на автомобілі з перевищенням швидкості.

6) Петро постійно пиячив і знущався над дружиною і дітьми. Щоб помститися,жінка додала отруту до котлет, запропонувала їх чоловікові на сніданок, однак він котлети не з’їв, бо поспішав на роботу.

Покарання передбачені Кримінальним кодексом України

Кримінальне покарання — захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду щодо особи, визнаною винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Суд може засудити людину, визнану винуватою у вчиненні злочину, до тих покарань,

що вказані у Кримінальному кодексі України, а саме:

·        штрафу - грошового стягнення в дохід держави (від тридцяти до тисячі

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

·        позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційногокласу;

·        позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю(наприклад, в органах державної служби, місцевого самоврядування, приватних,комерційних, підприємницьких структурах чи організаціях тощо);

·        громадських робіт - виконання безоплатних суспільно корисних робіт (від 60 до 240 годин, не більше ніж 4 години на день);

·        виправних робіт, що відбуваються за основним місцем роботи  засудженого (від 6 місяців до 2 років із віцрахуванням у дохід держави 10-20 % суми заробітку);

·        конфіскації майна - примусового безоплатного вилучення у власність держави всього майна засудженого або його частини;

·         арешту засудженого у спецустанові (від 1 до 6 місяців);

·         обмеження волі - утримання людини у кримінально-виконавчих установах

·        без ізоляції від суспільства з обов’язковим залученням до праці (від 1 до 5 років);

·        позбавлення волі — ізоляції засудженого та утримання його певний строк у кримінально-виконавчій установі (від 1 до 15 років);

·        довічного позбавлення волі, що встановлюють за вчинення особливо тяжкихзлочинів і застосовують лиш е в разі, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк та ін.

Р о з д і л XV
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

1. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

2. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

3. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

{ Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI від 15.04.2008 }

Стаття 98. Види покарань

1. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

2. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Стаття 99. Штраф

1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

2. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 100. Громадські та виправні роботи

1. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.

3. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.

Стаття 101. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк

1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.

2. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

3. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше одного року шести місяців;

2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

{ Стаття 102 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI від 15.04.2008 }

Стаття 103. Призначення покарання

1. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

2. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.

Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі.

3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

{ Стаття 104 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI від 15.04.2008 }

Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

1. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

2. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

3. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

4. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

3. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку:

1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

1. До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

4. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

5. У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Стаття 108. Погашення та зняття судимості

1. Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 88-91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

3. Дострокове зняття судимості допускається лише щодо особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, за підставами, передбаченими в частині першій статті 91 цього Кодексу, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в частині другій цієї статті

Олімпіадні завдання з правознавства

ЗАВДАННЯ XVII ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ОЛІМПІАДИ

З ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА

9 КЛАС

Тестові завдання (25 балів)

1. Основною функцією держави є:

а) реалізація права; б) реалізація влади; в) ут­вердження і забезпечення прав і свобод людини.

2. У системі органів виконавчої влади розріз­няють:

а) вищі, б) верховні; в) центральні, г) локаль­ні; ґ) місцеві.

3. До формально визначених норм нале­жать:

а) морально-етичні; б) релігійні; в) правові.

4. За характером впливу на суспільні відно­сини розрізняють такі функції права:

а) статичну, б) деструктивну; в) динамічну.

5. Залежно від характеру правових відносин, що регулюються правовими нормами, розрізня­ють норми:

а) матеріального права; б) процедурного пра­ва; в) процесуального права; г) публічного права.

6. Матеріальний аспект змісту правовідно­син становить:

а) фактична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;

б) юридична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;

в) визначені законом суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх учасників.

7. Юридичний аспект змісту правовідносин становить:

а) фактична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;

б) юридична поведінка, яку їх учасники мо­жуть або повинні здійснити;

в) визначені законом суб'єктивні права і юри­дичні обоє 'язки їх учасників.

8. Основними вимогами законності є:

а) обов'язковість законів для всіх учасників правовідносин;

б) диспозитивність норм кримінального за­кону;

в) рівність усіх перед законом;

г) верховенство закону.

9. Народним депутатом України може бути гро­мадянин України, який досяг на день виборів:

а) 18 років; б) 2І року; в) 25 років; г) 23 років; ґ) 35 років.

10. Для публічного права характерні такі оз­наки:

а) односторонні волевиявлення суб'єктів права;

б) вільне волевиявлення суб'єктів в ході ре­алізації своїх прав;

в) рівність суб'єктів правовідносин.

11. Для приватного права характерні такі ознаки:

а) односторонні волевиявлення суб'єктів права;

б) вільне волевиявлення суб'єктів в ході реалі­зації своїх прав;

в) рівність суб'єктів правовідносин;

г) переважання директивно-зобов'язальних норм.

12. За способом утворення розрізняють такі державні органи:

а) первинні;

б) похідні;

в) виборні;

г) призначувані; ґ) успадковувані.

13. Адміністративний арешт застосовується лише у виняткових випадках на строк:

а) до 45 діб;

б) до ЗО діб;

в) від 15 до 45 діб;

г) до 15 діб; ґ) до 20 діб.

14. Основні функції права:

а) охоронна;

Правознавство 9 клас              
Тема уроку: Які відносини регулює адміністративне право.
1.Що таке адміністративне право?
2.Що таке адміністративний проступок і стягнення?
3.Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
Основні поняття: адміністративне право, адміністративна відповідальність, адміністративний проступок, адміністративні стягнення.
Витяги з кодексу України про адміністративні правопорушення:

Стаття 23

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою

виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 24

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі

адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім

об’єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом

адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення

адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування

транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

Домашнє завдання: Прочитати тему 21.Виконати завдання на стор.137 (1,2-усно, 3-письмово)

Правознавство 10 клас

Тема: Цивільне право

Статті Цивільного кодексу України:

Стаття 4. Акти цивільного законодавства України

1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років

1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Стаття 80. Поняття юридичної особи

1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді

Стаття 319. Здійснення права власності

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов'язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Стаття 343. Набуття права власності на скарб

1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.

2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.

4. У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила Національній поліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти відсотків від вартості скарбу кожна.

5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.

(Із змінами, внесеними згідно із
законами України від 09.09.2010 р. N 2518-VI,
від 23.12.2015 р. N 901-VIII)

Стаття 344. Набувальна давність

1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правознавство 10 клас  Зразки завдань по темі: "Основи публічного права"

В-27

І рівень 1-3 бали

1.Виберіть  кодекси,які регулюють норми екологічного права в Україні:

А)Кримінальний кодекс Б)Сімейний В)Цивільний  Г)Кодекс про надра д)лісовий

2.Скільки видів покарання існує за ККУ: а)10  б)8  в)12

3.Назвіть 2-3 проблеми. які заважають сьогодні українцям жити

ІІ рівень 4-6 балів

Знайдіть зайве поняття у логічному ланцюжку:

4.Необхідна оборона – уявна оборона – крайня необхідність – фізичний або психічний примус – арешт .

5.Екоцид – геноцид – піратство – найманство – катування.

6.Арешт – виправні роботи – обмеження волі – довічне позбавлення волі – конфіскація майна.

ІІІ рівень 7-9 балів

7. Дайте характеристику новим антикорупційним органам в Україні.

ІV рівень 10-12 балів

1.     Влітку гр. Петренко, гр. Сидорчук та гр. Толочко, відпочиваючи в лісі, розвели багаття, напнули намети. Згодом вони спустилися до річки, не загасивши багаття. В результаті цього сталася пожежа, було знищено 3 га лісового масиву.

 Дайте правову оцінку діям гр. Петренка, гр. Сидорчука та гр. Толочка.

В-28

І рівень 1-3 бали

1.Яких злочинів не буває: а)не значної тяжкості б) невеликої тяжкості,в) середньої тяжкості,г) тяжкі д)особливо тяжкі. 

2. Закінчіть речення: « Не знання законів не….

3.Кого не засуджують до довічного позбавлення волі: а)особа віком 60 років Б) особа віком 65 років в) жінка

ІІ рівень 4-6 балів

4. Розкрийте значення понять, порівняйте їх, визначивши загальні та відмінні риси.

1.      Необхідна оборона (ч. 1 ст. 36 КК) – крайня необхідність (ч. 1 ст. 39 КК)

2.      Амністія (ст..86 КК) – помилування (ст.87 КК)

3.      Обмеження волі (ст.61 КК) – позбавлення волі (ст. 63 КК)

ІІІ рівень 7-9 балів

5.Заповнення пропусків (де стоять цифри потрібно вписати слова)

            Доповніть пропуски в реченнях словами з Кримінального кодексу України.

Покарання є логічним юридичним наслідком (1). Воно має на меті не тільки кару, а й (2) засуджених. Перелік покарань є (3) і не може бути довільно розширений за розсудом суду. За один злочин може бути призначено лише одно (4) покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька (5) покарань. До неповнолітніх судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф, виправні роботи, (6), позбавлення волі на певний строк. Амністія оголошується (7) стосовно певної категорії осіб, а помилування здійснюється (8) стосовно індивідуально визначеної особи.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно (9). Підставою застосування примусового лікування є сукупність юридичного і (10) критеріїв.

ІV рівень 10-12 балів

6. Розв’яжіть та прокоментуйте юридичну задачу

Озброєний пістолетом Обухов увірвався до магазину і, погрожуючи вбивством, почав вимагати від касира Степанової, щоб вона відкрила сейф. Степанова сейф відкрила, Обухов забрав гроші і зник.

Чи є діяння як ознака об’єктивної сторони злочину в поведінці Степанової? Яке значення має наявність фізичного або психічного примусу для вирішення цього питання?

В-1

1.Що є предметом конституційного права: а.правові норми б. правопорушення в.суспільні відносини

2.Референдум це форма а. безпосередньої демократії б.представницької демократії в.обидва варіанти

3.Назвіть учасників кримінального процесу

ІІ рівень 4-6 балів

5.Адміністративні стягнення-

6.Президент України-

ІІІ рівень 7-9 балів

7.Кримінальний процес

ІV рівень 10-12 балів

Які органи державної влади потребують докорінних змін і чому?

В-2

1.Що не вивчає конституційне право: а.правовий статус громадян б.пряме волевиявлення в.зобовязальне право

2.Всеукраїнський референдум призначається на вимогу: а.3 млн.чол. б.1 млн.чол. в.2 млн.чол.

3.Назвіть етапи кримінального процесу: а.досудове слідство б….  в…..

ІІ рівень4-6 балів

4.Небесна сотня-

5.Співучасник злочину-

ІІІ рівень 7-9 балів

6. Поняття та склад злочину

4 рівень 10-12балів

Носієм суверенітету і джерелом влади є народ. Право змінювати владу належить народу. Чому ж 80% населення України живе за межею бідності?